Тема лекції 3. Правове регулювання митної справи в Україні

 

Тема лекції 3. Правове регулювання митної справи в Україні

План

1.   Митний кодекс України як основний кодифікований акт у галузі державної митної справи.

2.   Поняття та види митних правовідносин.

3.   Правове    забезпечення    здійснення    митної    політики в Україні.

1. Митний кодекс України як основний кодифікований акт у галузі державної митної справи.

Митний кодекс України (МКУ) є основним та найбільш значущим нормативно-правовим актом, що регулює державну митну справу в Україні. Він є кодифікованим актом, що означає його системність, повноту та всеохопність у регулюванні комплексу суспільних відносин, що виникають у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України.

Значення Митного кодексу України:

·       Систематизація законодавства: МКУ об'єднує та систематизує численні норми, що стосуються митної справи, які до його прийняття були розрізненими та могли суперечити одна одній. Це забезпечує єдність правозастосовчої практики.

·       Комплексне регулювання: Кодекс охоплює всі ключові аспекти митної справи:

• Принципи державної митної політики.
• Організацію та діяльність митних органів.
• Порядок переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон.
• Митні режими.
• Митний контроль та оформлення.
• Митні платежі (мито, податки, збори).
• Правовий статус осіб, які здійснюють діяльність, пов'язану з митною справою.
• Митні правопорушення та відповідальність за їх вчинення.
• Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб.

·       Визначення повноважень та прав: Чітко окреслює повноваження митних органів та права і обов'язки осіб, що взаємодіють з ними, що є основою законності та правопорядку у сфері митної справи.

·       Сприяння зовнішньоекономічній діяльності: Встановлює прозорі та зрозумілі правила, що сприяють розвитку зовнішньої торгівлі, залученню інвестицій та інтеграції України у світову економіку.

·       Адаптація до міжнародних стандартів: Сучасний МКУ враховує вимоги та рекомендації міжнародних конвенцій та угод, зокрема Кіотської конвенції, правил СОТ, а також прагне до гармонізації з митним законодавством Європейського Союзу, що є ключовим аспектом євроінтеграції України.

·       Забезпечення економічної безпеки: Служить потужним інструментом для захисту національних економічних інтересів, боротьби з контрабандою та іншими видами транскордонної злочинності.

Структура та зміст МКУ:

Митний кодекс України складається з декількох розділів, кожен з яких присвячений певній сфері митних відносин. Наприклад, розділи регулюють загальні положення, митний контроль, митні режими, митні платежі, митні правопорушення тощо. Кожен розділ поділяється на глави та статті, що деталізують конкретні норми.

Принципи, закладені в МКУ:

• Принцип законності: Митні органи та особи, які переміщують товари, діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
• Принцип рівності: Рівний підхід до всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
• Принцип прозорості та публічності: Доступність інформації про митні правила та процедури.
• Принцип сприяння торгівлі: Встановлення процедур, що полегшують законний товарообіг.
• Принцип вибірковості митного контролю: Застосування системи управління ризиками для оптимізації контрольних заходів.

Таким чином, Митний кодекс України є фундаментом правового регулювання митної справи, забезпечуючи її системність, передбачуваність та відповідність міжнародним стандартам.

2. Поняття та види митних правовідносин.

Митні правовідносини – це врегульовані нормами митного права суспільні відносини, що виникають у процесі та з приводу переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснення митного контролю, митного оформлення, стягнення митних платежів, а також притягнення до відповідальності за порушення митних правил.

Основні ознаки митних правовідносин:

·       Виникають у сфері митної справи: Предметом є переміщення товарів через митний кордон та пов'язані з цим процеси.

·       Регулюються нормами митного права: Основним джерелом є Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти.

·       Обов'язковим суб'єктом є митний орган (або його посадова особа): Митні правовідносини завжди є публічними, тобто однією зі сторін виступає державний орган, наділений владними повноваженнями.

·       Мають публічно-правовий характер: Ці відносини ґрунтуються на принципах владного підпорядкування, де митний орган виступає як суб'єкт владних повноважень.

·       Виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів: Наприклад, подання митної декларації, виявлення порушення митних правил, сплата митних платежів.

Суб'єкти митних правовідносин:

·       Митні органи України: Державна митна служба України, регіональні митниці, митні пости.

·       Посадові особи митних органів: Інспектори, начальники відділів, начальники митниць тощо.

·       Особи, які переміщують товари через митний кордон:

• Декларанти: Особи, які заявляють товари до митного режиму.
• Перевізники: Особи, які здійснюють перевезення товарів.
• Власники товарів.
• Інші особи, діяльність яких пов'язана з митною справою: Митні брокери, власники складів тимчасового зберігання, власники митних складів.
• Інші державні органи: Наприклад, прикордонна служба, Служба безпеки України, Національна поліція, Міністерство охорони здоров'я, що взаємодіють з митними органами у рамках їх повноважень.

Види митних правовідносин:

Митні правовідносини можна класифікувати за різними критеріями:

1.    За змістом (функціональним призначенням):

o   Правовідносини митного контролю: Виникають у процесі перевірки законності переміщення товарів, достовірності відомостей у документах (наприклад, проведення огляду, перевірка документів).

o   Правовідносини митного оформлення: Пов'язані з виконанням митних формальностей, необхідних для пропуску товарів (наприклад, подання декларації, прийняття рішення про випуск).

o   Правовідносини стягнення митних платежів: Виникають при нарахуванні та сплаті мита, податків, зборів (наприклад, визначення митної вартості, сплата ПДВ).

o   Правовідносини щодо застосування митних режимів: Пов'язані з вибором та дотриманням умов певного митного режиму (наприклад, імпорт, експорт, транзит, переробка).

o   Правовідносини щодо боротьби з порушеннями митних правил: Виникають у зв'язку з виявленням, розслідуванням та притягненням до відповідальності за митні правопорушення (наприклад, складання протоколу про ПМП, накладення стягнення).

o   Правовідносини щодо оскарження рішень: Виникають при незгоді учасників ЗЕД з рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів (наприклад, подання скарги на рішення митниці).

2.    За характером взаємодії суб'єктів:

o   Владовідносини: Де одна сторона (митний орган) наділена владними повноваженнями, а інша – зобов'язана їм підкорятися (наприклад, вимога надати документи).

o   Дозвільні: Надання дозволу митним органом на здійснення певних дій (наприклад, дозвіл на поміщення товару під митний режим).

o   Зобов'язальні: Зобов'язання однієї сторони вчинити певні дії на користь іншої (наприклад, зобов'язання декларанта сплатити митні платежі).

3.    За часом дії:

o   Постійні: Регулювання загальних правил функціонування митної системи.

o   Тимчасові: Виникають у зв'язку з конкретним переміщенням товару через кордон.

Розуміння митних правовідносин є ключовим для правильного застосування норм митного законодавства та забезпечення законності у сфері митної справи.

3. Правове забезпечення здійснення митної політики в Україні.

Правове забезпечення здійснення митної політики в Україні – це сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють суспільні відносини у сфері державної митної справи. Ця система спрямована на створення чітких, прозорих та ефективних правил для всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності та для функціонування митних органів.

Ієрархія нормативно-правових актів, що забезпечують митну політику:

1.     Конституція України: Є Основним Законом держави, що визначає основи державного устрою, права та свободи громадян, принципи зовнішньополітичної діяльності. У ній закріплено принцип верховенства права та встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Це має пряме відношення до застосування міжнародних митних конвенцій.

2.     Міжнародні договори України:

o Багатосторонні конвенції: Наприклад, Кіотська конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (переглянута), Конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про взаємодопомогу в митних справах (Найробійська конвенція).

o Двосторонні угоди: Угоди про вільну торгівлю, угоди про асоціацію (зокрема, Угода про асоціацію між Україною та ЄС), угоди про взаємну допомогу в митних справах.

o Важливість: Міжнародні договори, ратифіковані Україною, мають вищу юридичну силу за національні закони (крім Конституції) у разі колізії норм.

3.    Закони України:

o Митний кодекс України: Як вже зазначалося, є головним кодифікованим актом, що детально регулює всі аспекти митної справи.

o Податковий кодекс України: Регулює питання оподаткування (ПДВ, акцизний податок, що справляються при імпорті товарів), які є невід'ємною частиною митних платежів.

o Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність": Визначає загальні засади регулювання ЗЕД, права та обов'язки суб'єктів ЗЕД.

o Закон України "Про Державний бюджет України": Встановлює обсяги надходжень від митних платежів, що планується отримати у певному бюджетному періоді.

o Закони, що регулюють окремі аспекти: Наприклад, закони про боротьбу з контрабандою, про спеціальні економічні зони, про захист прав інтелектуальної власності тощо.

4.    Підзаконні нормативно-правові акти:

o   Постанови Кабінету Міністрів України: Видаються на виконання законів та деталізують їх положення. Наприклад, постанови щодо затвердження порядків застосування митних режимів, переліків товарів, що підлягають ліцензуванню чи квотуванню.

o   Накази Міністерства фінансів України: Як центральний орган, що координує діяльність Держмитслужби, Мінфін видає нормативні акти з питань митного тарифу, митної вартості, класифікації товарів, митного контролю.

o   Накази Державної митної служби України: Деталізують процедури митного оформлення, форми документів, порядок взаємодії підрозділів, застосування системи управління ризиками. Ці акти є обов'язковими для виконання митними органами та учасниками ЗЕД.

o   Інші відомчі нормативні акти: Актуальні для митної справи є накази, інструкції та порядки, видані іншими центральними органами виконавчої влади (наприклад, МОЗ, Мінагрополітики, СБУ, ДПС), які стосуються державного контролю (санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного) або інших аспектів, що впливають на митне оформлення.

Основні принципи правового забезпечення:

·  Принцип законності: Всі дії у сфері митної справи здійснюються на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

·  Принцип прозорості: Забезпечення відкритості та доступності нормативно-правових актів для всіх зацікавлених осіб.

·  Принцип гармонізації та уніфікації: Прагнення до приведення українського митного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів та норм ЄС.

·  Принцип системності: Забезпечення взаємоузгодженості та несуперечності всіх нормативно-правових актів.

·  Принцип відповідальності: Встановлення відповідальності за порушення митного законодавства.

Таким чином, правове забезпечення митної політики України є багатогранною та ієрархічно побудованою системою, яка постійно розвивається з урахуванням міжнародних зобов'язань України, потреб економіки та світових тенденцій у митній справі.