Тема лекції 9. Мито.

 

Лекція 9. Мито.

1. Види мита та особливості нарахування митного тарифу в залежності від виду мита. Механізм застосування обмежувальних тарифів.

Мито – це вид митного платежу, який справляється митними органами при переміщенні товарів через митний кордон України. Це непрямий податок, що включається у ціну товару.

Види мита (за об'єктом оподаткування та напрямком переміщення):

1.    Ввізне мито (імпортне мито):

o     Сутність: Справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Це найпоширеніший вид мита.

o     Мета: Наповнення державного бюджету (фіскальна функція) та захист вітчизняного виробника від іноземної конкуренції (протекціоністська функція).

o     Особливості нарахування:

§   Базою для нарахування є митна вартість товару.

§   Ставки встановлюються у Митний тариф України (Закон України "Про Митний тариф України").

§   Ставки можуть бути адвалорними (у відсотках до митної вартості, наприклад, 5%), специфічними (у фіксованій сумі за одиницю товару, наприклад, 0,1 євро за кг) або комбінованими (поєднання адвалорної та специфічної).

§   Можуть застосовуватися пільгові ставки (0% або знижені) для товарів з країн, з якими Україна має угоди про вільну торгівлю (наприклад, ЄС), за умови підтвердження країни походження.

2.    Вивізне мито (експортне мито):

o   Сутність: Справляється з товарів, що вивозяться з митної території України.

o   Мета: Обмеження експорту певних товарів (наприклад, дефіцитної сировини), стимулювання їх переробки всередині країни, або як фіскальний інструмент для наповнення бюджету від експорту цінних ресурсів. В Україні застосовується для обмеженого переліку товарів (наприклад, брухт чорних та кольорових металів).

o   Особливості нарахування:

§  Базою може бути митна вартість або кількість товару.

§  Ставки встановлюються окремими законами України або постановами Кабінету Міністрів України, оскільки не є частиною Митного тарифу.

3.    Спеціальні види мита (застосовуються для захисту ринку):

o Спеціальне мито: Встановлюється у випадках, коли імпорт товарів в Україну, незалежно від країни походження, здійснюється в таких зростаючих обсягах і на таких умовах, що заподіює значну шкоду національному товаровиробнику або створює загрозу заподіяння такої шкоди. Застосовується тимчасово.

o Антидемпінгове мито: Застосовується до імпортних товарів, які ввозяться в Україну за демпінговими цінами (нижчими за їх нормальну вартість у країні експорту), що завдає шкоди національному товаровиробнику. Встановлюється за результатами антидемпінгових розслідувань.

o Компенсаційне мито: Застосовується до імпортних товарів, при виробництві або експорті яких надавалася субсидія (державна підтримка), що завдає шкоди національному товаровиробнику. Встановлюється за результатами антисубсидиарних розслідувань.

o Особливості нарахування: Встановлюються за рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) за результатами спеціальних розслідувань. Ставки можуть бути адвалорними або специфічними, їх розмір залежить від виявленого демпінгу або розміру субсидії.

Механізм застосування обмежувальних тарифів (спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито):

Механізм застосування цих мит є складним і регулюється Законом України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про застосування антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну" та "Про застосування компенсаційних заходів щодо імпорту в Україну", а також відповідними правилами СОТ.

1.   Ініціювання розслідування: Національні товаровиробники подають скаргу до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) про зростання імпорту, демпінг або субсидування, що завдає їм шкоди.

2.   Проведення розслідування: МКМТ проводить всебічне розслідування, аналізуючи обсяги імпорту, ціни, наявність шкоди для національного виробника та причинно-наслідковий зв'язок. Розслідування може тривати до 12-18 місяців.

3.   Попередні заходи: Під час розслідування можуть бути тимчасово застосовані попередні (тимчасові) антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні мита для запобігання подальшій шкоді.

4.   Прийняття рішення: За результатами розслідування МКМТ приймає рішення про застосування обмежувальних тарифів, їх розмір та строк дії (зазвичай 5 років з можливістю перегляду).

5.   Нарахування та стягнення: Митні органи нараховують та стягують ці мита додатково до звичайного ввізного мита.

6.   Оскарження: Рішення МКМТ можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Обмежувальні тарифи є важливим інструментом захисту національного ринку, що відповідає міжнародним правилам, але їх застосування вимагає ретельного обґрунтування та дотримання процедур.

 

2. Митно-тарифні регулятори, їх роль та рівні. Звільнення від оподаткування митом.

Митно-тарифні регулятори:

Митно-тарифні регулятори – це сукупність інструментів, що застосовуються державою через митний тариф для впливу на зовнішньоекономічну діяльність з метою досягнення певних економічних та соціальних цілей.

Основні митно-тарифні регулятори:

1.    Ставки ввізного мита (основний регулятор):

o    Їх розмір безпосередньо впливає на ціну імпортованого товару на внутрішньому ринку.

o    Високі ставки – обмежують імпорт, захищають внутрішній ринок.

o    Низькі/нульові ставки – стимулюють імпорт, сприяють конкуренції, залученню інвестицій.

o    Роль: Фіскальна, захисна, регулююча.

o    Рівні:

§  Пільгові (преференційні) ставки: Наймасовіші, застосовуються до товарів, що походять з країн, з якими Україна має режим вільної торгівлі (наприклад, ЄС, СНД). Прагнуть до 0%.

§  Ставки режиму найбільшого сприяння (РНС): Застосовуються до товарів з країн-членів СОТ. Є базовими.

§  Повні (звичайні) ставки: Застосовуються до товарів з країн, з якими Україна не має особливих торговельних відносин (не є членами СОТ або не мають ЗВТ). Зазвичай вищі.

2.    Правила визначення країни походження товару:

o    Роль: Визначають, з якої країни походить товар, що є критично важливим для застосування відповідної ставки мита (пільгової, РНС чи повної). Це дозволяє уникнути обходу тарифів.

o    Рівні:

§  Пряме походження: Товар повністю вироблений у одній країні.

§  Достатня переробка: Якщо у виробництві використовуються матеріали з інших країн, товар вважається походженням з країни, де він зазнав "достатньої переробки" (наприклад, зміна товарної позиції, досягнення певної частки доданої вартості).

3.    Правила визначення митної вартості товарів:

o    Роль: Митна вартість є базою для нарахування адвалорного мита. Неправильне її визначення може призвести до заниження або завищення митних платежів.

o    Рівні: Встановлено 6 методів визначення митної вартості, які застосовуються послідовно (метод за ціною операції з імпортованими товарами є пріоритетним).

4.    Спеціальні види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне):

o    Роль: Захист національних виробників від недобросовісної або надмірної конкуренції.

o    Рівні: Встановлюються за результатами розслідувань, можуть бути різними для різних країн та виробників.

5.    Тарифні квоти:

o    Роль: Дозволяють імпортувати певну кількість товару за пільговою (зниженою або нульовою) ставкою мита. Після досягнення квоти застосовується повна ставка мита.

o    Рівні: Обсяг квоти та пільгова ставка визначаються міжнародними угодами (наприклад, для деяких сільськогосподарських товарів у рамках Угоди про асоціацію з ЄС).

Звільнення від оподаткування митом:

Митний кодекс України передбачає широкий перелік випадків, коли товари звільняються від оподаткування ввізним митом. Це важливий елемент державної політики, спрямований на стимулювання певних видів діяльності, підтримку соціальної сфери або виконання міжнародних зобов'язань.

Основні категорії товарів, що звільняються від мита:

1.   Гуманітарна допомога: Товари, що надходять в Україну як гуманітарна допомога.

2.   Технічна допомога: Товари (обладнання, матеріали), що ввозяться в рамках проектів міжнародної технічної допомоги, які зареєстровані та визнані Урядом України.

3.   Особисті речі громадян: Речі, що переміщуються громадянами для особистого користування та не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, в межах встановлених норм (вартісні та вагові обмеження).

4.   Товари, що ввозяться в рамках міжнародних угод: Наприклад, товари, що ввозяться в рамках угод про вільну торгівлю (ЗВТ), якщо вони відповідають правилам походження.

5.   Товари, що тимчасово ввозяться: За умови їх реекспорту у встановлені терміни (наприклад, виставкові зразки, обладнання для ремонту, сценічні костюми).

6.   Товари, що поміщуються під певні митні режими: Наприклад, транзит (товари тільки проходять через територію України), митний склад (товари зберігаються під митним контролем без сплати мита), реекспорт (товари, що раніше були імпортовані і тепер вивозяться).

7.                Інвестиції в іноземній валюті: Товари, що ввозяться як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями (за певних умов).

8.                Товари для офіційного та особистого користування дипломатичних представництв, консульських установ, міжнародних організацій та їх персоналу: Згідно з міжнародними конвенціями та угодами.

9.                Окремі категорії товарів для спеціальних потреб: Наприклад, спеціальне обладнання для людей з інвалідністю, деякі види медичного обладнання.

10.           Зразки товарів для цілей сертифікації, досліджень: В обмежених кількостях.

11.           Товари, що переміщуються у зв'язку з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Перелік таких звільнень є досить широким і детально визначений у Митному кодексі України та інших законах.

3. Вплив митного тарифу на становище національного споживача й виробника та на доходи держави.

Митний тариф є потужним інструментом, що впливає на різні аспекти економіки країни, і його вплив на споживачів, виробників та доходи держави є комплексним і часто суперечливим.

1. Вплив на становище національного споживача:

·       Підвищення цін на імпортні товари: Ввізне мито безпосередньо збільшує вартість імпортних товарів, що перекладається на кінцевого споживача. Це може призвести до зростання цін на широкий асортимент товарів – від продуктів харчування до електроніки та автомобілів.

·       Зниження вибору та якості: Якщо імпортні товари стають занадто дорогими через мито, споживач може бути змушений обирати менш якісні або дорожчі вітчизняні аналоги. Це обмежує вибір та може знижувати загальний рівень задоволення потреб.

·       Зниження купівельної спроможності: Вищі ціни на імпортні товари означають, що за ту ж суму грошей споживачі можуть придбати менше товарів, що знижує їхню купівельну спроможність та загальний рівень добробуту.

·       Непрямий вплив на ціни вітчизняних товарів: Захист вітчизняних виробників від конкуренції може призвести до того, що вони не будуть зацікавлені у зниженні цін або підвищенні якості, оскільки не відчувають тиску з боку імпорту. Це може призвести до зростання цін і на вітчизняні товари.

·       Захист від небезпечних товарів: Водночас, мито на певні товари може бути інструментом захисту споживачів від неякісної або небезпечної продукції, хоча для цього існують більш ефективні нетарифні заходи (сертифікація, стандартизація).

2. Вплив на становище національного виробника:

·  Захист від конкуренції: Це головний позитивний вплив. Високе імпортне мито робить іноземні товари дорожчими, що дає цінову перевагу вітчизняним виробникам. Це дозволяє їм збільшити обсяги виробництва, зберегти робочі місця, отримати прибуток та інвестувати у розвиток.

·  Стимулювання імпортозаміщення: Захист від імпорту може спонукати до створення нових виробництв всередині країни, що сприяє розвитку національної промисловості та зменшенню залежності від іноземних поставок.

·  Доступ до дешевої сировини (при низьких митах): Низькі або нульові мита на імпортну сировину, комплектуючі та обладнання можуть здешевити виробництво та підвищити конкурентоспроможність вітчизняної готової продукції.

·  Зниження експортних можливостей (при високих митах): Якщо мито підвищується на імпортовані комплектуючі, це може зробити експортну продукцію вітчизняних виробників дорожчою, знижуючи її конкурентоспроможність на світових ринках.

·  "Тепличні умови": Надмірний захист може призвести до "тепличних умов" для національних виробників, коли вони втрачають стимули до інновацій, підвищення ефективності та якості продукції, оскільки не відчувають конкурентного тиску. Це може негативно позначитися на довгостроковому розвитку галузі.

3. Вплив на доходи держави:

·       Наповнення бюджету: Прямий і значний позитивний вплив. Митні платежі (мито, ПДВ, акциз, що стягуються при імпорті) є важливим джерелом доходів Державного бюджету України. Ці кошти можуть бути використані для фінансування соціальних програм, інфраструктурних проектів, оборони тощо.

·       Зменшення тіньової економіки: Ефективне адміністрування митних платежів може сприяти легалізації зовнішньоекономічної діяльності та зменшенню обсягів контрабанди, що збільшує податкові надходження.

·       Податкова база: Зростання внутрішнього виробництва (завдяки захисту) може призвести до збільшення податкових надходжень від інших видів податків (на прибуток, ПДВ на внутрішньому ринку, зарплату тощо).

·       Вплив на інвестиції: Залежно від політики, мито може як стимулювати (низькі мита на обладнання), так і стримувати (високі мита на кінцеву продукцію) іноземні інвестиції.

Висновок:

Оптимальна митно-тарифна політика повинна знаходити баланс між інтересами споживачів (доступність та вибір товарів), виробників (захист та стимули для розвитку) та держави (фіскальні потреби та стратегічні цілі). Надмірний протекціонізм може призвести до стагнації внутрішнього ринку, а надмірна лібералізація – до руйнування окремих галузей. Сучасні тенденції в світовій торгівлі (СОТ, ЗВТ) свідчать про загальну спрямованість на лібералізацію тарифів та перехід до нетарифних методів регулювання.

4. Електронна митниця – пріоритетний напрям удосконалення митно-тарифного регулювання в Україні.

Електронна митниця – це сучасна концепція функціонування митної служби, що базується на широкому використанні інформаційних технологій, автоматизації митних процедур та безпаперовому документообігу. Це не просто оцифрування процесів, а комплексна трансформація, спрямована на підвищення ефективності, прозорості та зниження корупційних ризиків.

Чому електронна митниця є пріоритетним напрямом удосконалення митно-тарифного регулювання в Україні?

1.    Прозорість та боротьба з корупцією:

o Мінімізація людського фактора: Автоматизація розрахунків митних платежів, класифікації товарів (за рахунок автоматичних систем підказки, перевірки) та прийняття рішень зменшує можливості для зловживань та корупційних проявів з боку посадових осіб.

o Відстеження та аудит: Всі дії та рішення фіксуються в електронних системах, що забезпечує повний аудит та контроль.

2.    Прискорення митного оформлення та товарообігу:

o   Електронне декларування (24/7): Можливість подання декларацій та документів у будь-який час, без прив'язки до робочого графіку митних постів.

o   Автоматизований контроль: Системи управління ризиками дозволяють швидко ідентифікувати низькоризикові відправлення та випускати їх у автоматичному режимі ("автоматичний випуск"), значно скорочуючи час оформлення.

o   "Єдине вікно": Спрощення взаємодії з іншими державними контролюючими органами шляхом обміну інформацією через єдину електронну систему, що усуває необхідність подання одних і тих же документів у різні інстанції.

3.    Підвищення ефективності митного контролю:

o   Система управління ризиками (СУР): Електронна митниця дозволяє повноцінно впроваджувати та розвивати СУР. Це дає змогу концентрувати ресурси на потенційно високоризикових операціях, знижуючи тиск на сумлінних учасників ЗЕД.

o   Аналітика даних: Великі обсяги даних, що накопичуються в електронній системі, дозволяють проводити глибокий аналіз тенденцій, виявляти аномалії та схеми ухилення від сплати митних платежів.

4.    Гармонізація з міжнародними стандартами та євроінтеграція:

o Відповідність ЄС: Впровадження електронної митниці відповідає вимогам Угоди про асоціацію з ЄС та кращим практикам Європейського Союзу, зокрема впровадженню NCTS та інституту УЕО.

o Спрощення міжнародного транзиту: Приєднання до Конвенції про спільний транзит (NCTS) на основі електронної системи значно спрощує переміщення товарів через кордони, зменшує витрати та час на оформлення.

o Взаємне визнання: Електронні системи є основою для взаємного визнання статусу УЕО з країнами ЄС.

5.    Економія ресурсів та розвиток бізнесу:

o Для бізнесу: Зменшення адміністративного навантаження, витрат на митне оформлення, підвищення передбачуваності та прозорості бізнес-процесів. Це створює сприятливі умови для інвестицій та розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

o Для митниці: Оптимізація робочих процесів, раціональне використання людських та матеріальних ресурсів.

Напрямки удосконалення в рамках електронної митниці в Україні:

·       Розвиток NCTS та УЕО: Подальше розширення застосування цих інструментів.

·       Інтеграція інформаційних систем: Поліпшення взаємодії між системами митниці, податкової служби, прикордонної служби, інших контролюючих органів.

·       "Паперова" митниця до "безпаперової": Максимальний перехід на електронний документообіг, відмова від вимоги паперових копій.

·       Розвиток онлайн-сервісів: Розширення функціоналу особистих кабінетів суб'єктів ЗЕД, надання доступу до більшої кількості інформації та послуг онлайн.

·       Аналітичні інструменти: Розробка та впровадження сучасних систем бізнес-аналітики для прогнозування, виявлення ризиків та оптимізації процесів.

Електронна митниця є не лише інструментом для спрощення митного оформлення, а й стратегічним кроком до підвищення ефективності державного управління, конкурентоспроможності української економіки та її повноцінної інтеграції у світову торговельну систему.